Досвід роботи

Особистісно зорієнтоване навчання на уроках української мови та літератури

З досвіду роботи

 учителя української мови

 та літератури

Дубенківської

 загальноосвітньої

 школи  І – ІІ ступенів

 Фесьо Галини Григорівни                                                                                                                                                                                                                                                         

І. ВСТУП

               Освіта ж ХХІ століття – це освіта для людини. Тому орієнтація на всебічний розвиток особистості -  природний результат змін, які відбуваються в Україні та й у всьому світі.   

              В умовах сучасної школи, коли в центрі шкільної парадигми є дитина, а головним завданням кожного вчителя  –  формування  всебічно  розвинутої гармонічної особистості, все більше набуває актуальності застосування сучасних технологій навчання, що враховують  індивідуальність  кожного учня.  Предмети українська мова та література  за своїм змістом мають значний світоглядно-гуманістичний  потенціал.  Він зумовлений певними соціальними причинами, має глибокі соціальні корені, зумовлені природою   і особливостями  її методів. Забезпечувати розвиток особистості в процесі навчання важче, ніж учити  виконувати вправи. Завданням особистісно зорієнтованої освіти є включення до змісту освіти не лише предметного змісту, а й особистісних компонентів. В умовах особистісно зорієнтованої філологічної освіти потрібно поєднувати різні типи навчання, а саме: індивідуальні  та колективні, діалогові та контекстні, створюючи всі умови для творчої діяльності та застосовуючи активні й інтерактивні методи навчання.  Впровадження особистісно зорієнтованих технологій у навчальний процес, інтерактивних методів навчання, а також дослідження ефективності їх застосування на уроках - завдання даної роботи. Потреба у самореалізації – одна з провідних потреб особистості, яка є внутрішнім стимулом діяльності людини.  Тому створення умов для  розвитку особистості, здібної до  такого типу самореалізації, – основне завдання сучасної школи.        Будь-яке навчання за своєю сутністю створює умови для розвитку особистості, є розвивальним. Проблема в тому, як кожен педагог розуміє особистість, де і в чому знаходить джерела її розвитку.              

           Зрозумілим є те, що поліпшення якості навчання, виховання і розвитку учнів сьогодні можливе за умови систематичного, послідовного удосконалення уроку як основної форми навчально-виховного процесу.

Актуальність  досвіду зумовлена суспільним  замовленням:

сучасний процес навчання та виховання орієнтований на особистість учня, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для вирішення творчих проектів, вміє критично мислити , оцінювати ситуацію, опрацьовує різноманітну інформацію, займає активну громадянську позицію в суспільстві.  Вихованню такої особистістості  сприяють  технології особистісно зорієнтованого навчання.

Практична значимість досвіду:

-         забезпечує умови для розвитку  особистості кожної дитини;

 - сприяє позитивній мотивації учнів до пізнавальної діяльності, потребі в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;

 - забезпечує особистісно орієнтовану модель навчання;

  - робить можливим оригінальний підхід до побудови структури сучасного уроку української мови та літератури.

          Мета:  розкрити значення ефективності застосування  технології особистісно зорієнтованого навчання   з метою розвитку творчої особистості кожного учня.       

   Завдання:

-         виховати  людину незалежну, вільну, здатну самостійно осмислювати явища навколишньої дійсності, відстоювати свою власну думку перед будь-ким і будь-де;

-         формувати національно свідому, духовно багату мовну особистість, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами української мови;

-  забезпечити умови для оволодіння рідною мовою на високому рівні, формувати здатність учнів застосовувати навички мовлення та відповідної мовної культури, активно використовувати рідну мову,  символіку та тексти, готовність і вміння налагоджувати соціальний контакт на різних психологічних дистанціях.

   Ідея досвіду: використання  особистісно зорієнтованих  технологій з метою    активізації пізнавальної діяльності та розвитку творчої особистості учнів.

      Інноваційне значення:   розробка уроків за технологією особистісно зорієнтованого навчання  з  метою  розвитку творчодіяльнісної особистості учня.

II. Теоретична база досвіду

             Суспільні перетворення в системі освіти, діяльність наукової громадськості впродовж останнього десятиліття в Україні спонукають до активізації проблеми змісту, форм і методів особистісно зорієнтованого навчання в умовах суспільного виховання. Проблемі особистісно зорієнтованого підходу в навчанні   присвячено   ряд психолого-педагогічних  праць, у яких висвітлено окремі її аспекти: забезпечення сприятливих умов формування людини як унікальної особистості (Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, І.Д.Бех, О.В.Киричук, О.Л.Кононко, М.В.Левківський, В.О.Сухомлинський та ін.); визначення психолого-педагогічних вимог до реалізації особистісного підходу в навчанні (К.О.Абульханова-Славська, В.В.Давидов, О.М.Пєхота, Л.М.Проколієнко та ін.); розробка форм особистісно орієнтованого підходу до навчання (В.І.Андреєв, О.В.Барабанщиков, Л.М.Деркач, І.О.Зимня, О.Я.Савченко, М.Ф.Феденко та ін.); забезпечення умов особистісно орієнтованого навчання та виховання (В.В.Рибалка, В.В.Суриков, І.С.Якиманська та ін.).

        Проте у педагогіці й психології залишаються недостатньо дослідженими проблеми комплексного підходу до розробки змісту особистісно зорієнтованого навчання; визначення умов для реалізації творчого потенціалу особистості, формування і розвитку пізнавальних інтересів дітей та форм активності у процесі навчання.

            У сучасній методиці виділяють такі особистісно  зорієнтовані технології навчання:

Адаптивна система навчання (автор А.С.Границька) – спирається на самостійну роботу учнів.

Колективний спосіб навчання ( автор Рівін Олександр Григорович) – учні навчаються в динамічних парах, де кожен навчає кожного.

Осмислювально-концентроване навчання (Л.Зазуліна) – для учнів 8-11 класів, які мають високу пізнавальну мотивацію, підготовлені до роботи за модульно-блоковою системою, учителі, здатні до діалогічної взаємодії, організації

розвивального навчання, спеціально підготовлені до ОКН.

Технологія саморозвиваючого навчання (автор Селевко Герман Костянтинович, керівник авторської школи «Домінанти самовдосконалення особистості») - саморозвиток, самовдосконалення, самоактуалізація, самовираження особистості.

  Технологія модульного навчання – урок розглядається як модуль, функціонально закінчений вузол, блок, який є частиною визначеної системи, містить блок інформації (зміст модуля), систему завдань для учнів, поради вчителя учням.

         Технологія особистісно зорієнтованого уроку складається з таких основних вузлів:

Етап орієнтації.

 Мотивація вчителем наступної діяльності, позитивна установка на роботу.

 Орієнтація  учнів  щодо місця заняття, яке проводиться, в цілісному навчальному курсі, розділі, темі (схеми, таблиці, опори, словесна установка тощо).

 Опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.

Етап визначення мети.

Етап проектування.

Етап організації виконання плану діяльності.

Етап контрольно-оцінювальний.

       Стратегії та методи навчання

        Стратегії можна класифікувати на прямі, непрямі (опосередковані), взаємодіючі, засновані на досвіді (індуктивні) та незалежні.

        Ключові завдання особистісно зорієнтованої системи навчання

            Особистісно зорієнтоване навчання спрямоване на вирішення ключових завдань гуманізації загальної середньої освіти в умовах глобалізації знань (інформаційні потоки, Internet тощо). А саме:

 подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей;

 підвищення престижу шкільної освіти, формування у дітей стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно навчатися;

 виховання в кожної молодої людини звичок неусвідомленої соціально-моральної поведінки, духовної та побутової культури, культури праці, естетично, екологічно та фізично здорового способу життя, тобто тих рис особистості, яких не можна набути тільки на уроках.

               Особистісно орієнтоване  навчання – запорука успіху

  Що про нього треба знати?

 1. Особистісно орієнтований підхід у навчанні ґрунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб'єктивного досвіду, який у нього складається з перших днів його життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності у межах її цілей.

 2. Вчитель, ставлячись до учня як до особистості, надає йому змогу само розвиватися та само реалізовуватися, враховує його можливості, особливості, здібності. Взаємодія між ними має будуватись на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.

 3. Завдання вчителя полягає передусім у тому, щоб максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно упоратися з різноманітними навчальними, а в подальшому - виробничими проблемами. А їх слід навчити на оптимальному рівні проявляти свій інтелектуально-вольовий і моральний  потенціал.

 4. Особистість педагога лише передумова формування вихованця. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв'язки з дітьми, створює і збагачує їхній досвід емоційних переживань.

 5. Якщо учитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу, поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.

 6. Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у взаєминах з ним, навчитись відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітра згубна для справи.

 7. Учителю, форми і способи діяльності якого статичні, не  змінюються від уроку до уроку, від року до року, сьогодні нічого робити в класі.

 8. Якщо учень не сприймає наших дій (способів впливу) щодо нього, то це означає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним особливостям.

 9.Якщо вам потрібно висловити зауваження учневі, то зробити це слід дружелюбно і з повагою до нього. Ваше несхвалення його поведінкової ситуації втратить негативний ефект.

 10. Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте способів будь-що утвердити свою правоту. Віднаходьте взаємоприйнятні шляхи його розв'язання.

 11.У батьках своїх учнів учитель вбачає однодумців і спільників. Добитись професійного успіху він може лише узгоджуючи свої дії з ними.

             Зараз, коли іде розбудова суверенної української держави, відтворення інтелектуального потенціалу учнів особливо необхідне. Це робота щодо удосконалення мовленнєвої культури, уміння правильно побудувати свою думку, вести бесіду, збагачувати внутрішній світ, розвивати творчі здібності.

III. Сутність досвіду

       В умовах особистісно орієнтованого навчання учень є суб’єктом навчання, а вчитель є не лише носієм певних знань, а й помічником становлення школяра як особистості. Тому, говорячи про уроки  мови та  літератури, можна сказати, що їх мета полягає у відкритті неповторного «Я» кожної дитини, створення умов для її самореалізації. Яким же чином  сформувати загальнокультурну компетентність особистості та підготувати особистісно зорієнтований урок?

     Намагаюсь будувати навчально-виховний процес  на діяльнісній основі, щоб кожен учень активно працював  впродовж уроку, вчився  самостійно здобувати знання і застосовувати їх. Розумію, що дуже важливими  є для школярів в умовах особистісно зорієнтованого навчання навички цілевизначення, планування, організації, рефлексії, оцінки, корекції.  Тому для їх формування виділяю певний час на кожному уроці. Коли учні знатимуть, чого вони хочуть досягнути, тоді процес здобуття знань стає осмисленим і, звичайно, результативнішим. На початку вивчення кожної теми обов’язково повідомляю учням кількість уроків, відведених на її вивчення, цілі, завдання  опрацювання теми, дату контрольної роботи.

       Етап цілевизначення є обов’язковим  на кожному уроці. Так само, як і етапи мотивації, рефлексії й оцінювання. Мотивація має «зробити виучуваний матеріал особистісно значущим для учня»(А.Фасоля). На цьому етапі використовую прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання.

Майже до кожного уроку готую картки із визначенням завдань та плану уроку. Це дає можливість звернутися до них у разі потреби протягом уроку. Також на цих картках учні можуть записати свої очікування від уроку. Таким чином, кожен учень має зовнішню (сформульовану вчителем) і внутрішню (визначену самостійно) мотивацію. Ці картки є необхідними і під час рефлексії та підбиття підсумків уроку. На них діти записують свої враження, аналізують свою роботу, оцінюють її.

      Урок  традиційно  починаю зі  з’ясування   емоційної    готовності  учнів  до  уроку, з позитивної  установки   на  роботу,  це   сприятиме   зацікавленості   в  результаті. Для  цього  використовую такі  прийоми :

-         графічне   або  кольорове   зображення  настрою;

-         обмін  компліментами;

-         побажання  удачі,  успіхів тощо.

Намагаюсь дібрати  вдалий  девіз до кожного  уроку.

Під час рефлексії «учні обговорюють хід роботи, аналізують здобуті результати, труднощі й шляхи їх подолання, досягнення намічених цілей, участь кожного в спільній діяльності, осмислюють свої відчуття, порівнюють їх з відчуттями й міркуваннями однокласників».

       При проведенні оцінювання використовую такі форми роботи, як самооцінка, взаємооцінка (в парах і групах), порівняння самооцінки й оцінки, виставленої вчителем та однокласниками.

Успішному розв’язанню цих завдань сприяють, на мою    думку, нетрадиційні форми навчальної діяльності, інтерактивні технології навчання. Наприклад, на  уроках літератури використовую такі інтерактивні вправи: «діалог», «синтез думок», «кола Вена», «спільний проект», «коло ідей», «асоціативний кущ», «сенкан», «кубування», «мікрофон».

Використовую роботу в групах та роботу  в парах, яка  є однією з форм роботи в малих групах і підходить для класів з малою наповнюваністю.

Широко використовую на своїх уроках лінгвістичні ігри: кросворд, вікторина, аукціон, мовний конкурс, лінгвістична загадка, лінгвістична задача, «Сходи», «Перехрестя», ребус, «Ти – редактор», «Зайвина», «Спіймай помилку», «Вірю – не вірю», «Визбирувач», «Сортування», «Найрозумніший», «Мовна дуель», «Словниковий м’яч», «Останнє слово – за тобою», «Хто швидше», «Лінгвоестафета», «Ти – учитель», біржа,  вечір, вітальня, доміно, «жива»газета, тренінги, книгарня, ярмарок, лото, марафон, усний журнал, захист  проекту,  фестиваль тощо.    З усіх видів творчих робіт з розвитку особистості учнів осібно виділяю твори-есе. Це такий різновид творів, що трактує літературні, філософські, соціальні та інші проблеми не в систематичному науковому вигляді, а у вільній формі. Наприклад: „Усмішка бабиного літа", „Квіти, квіти, чаруюсь я вами...", „Криниця мого дитинства", „Чорнобривців насіяла мати", „Мамина вишня в саду" тощо. Написання творів-есе особливо цінне у формуванні духовного світу дітей. Сприяють розвитку фантазії та уяви такі завдання:

1.     Скласти сюжетний ланцюжок пригод Олеся по дорозі до школи (Григір Тютюнник «Дивак»).

2.    Відтворити ланцюжок основних подій у житті Моховинки з казки Василя Королева-Старого.

3.    Розповісти про події від імені різних персонажів з казки І. Франка «Фарбований лис», Домовика з казки «Потерчата» В.Королева-Старого.

4.     Написати твір у формі звертання лося до людей або твір-роздум «Люди - добрі?» (С.Гуцало «Лось»).

5.Уявити себе журналістом газети і взяти інтерв’ю в одного із персонажів поеми 1.Котляревського «Енеїда» або героїв «Слова про похід Ігорів». Для цього записати 5 запитань і 5 відповідей. Розмова повинна ґрунтуватися на текстових фактах, однослівні відповіді «так», «ні» не використовувати.

Метафоричність, асоціативність, несподіваність - ось що характерне для такого виду творчих робіт. Вивчаючи «Євшан-зілля» Миколи Вороного, діти виконують нову форму творчої роботи: складання малюнкового плану. Над цим завданням працює кожен індивідуально. Якщо учень не вміє малювати, то виконує хоча б один малюнок і складає простий план поеми. Після виконання домашнього завдання проводжу виставку учнівських робіт, обговорюємо в класі, хто найбільш вдало передав зміст.

              Одна з головних установок роботи - стерти межу між перервою і уроком. Прагну, щоб урок став маленьким святом для старшокласників. Особливо велике бажання зробити  цікавими контрольні роботи й уроки, які вимагають напруження розуму і душевної віддачі (твори, перекази тощо). Щоб діти навчилися образно мислити, пропоную теми дещо абстрактні.

              Наприклад: „Танок осінніх днів", „Людина", „Падолист", „Хмари", „Ранковий настрій", тощо. Скласти художній образ вітру, снігу, сонця, усмішки, туги, радості  та ін.

              Але на початку для створення відповідного настрою завжди читаємо щось подібне, близьке до теми твору з художньої літератури. Наприклад, до теми „Хмари" подібний твір у М. М. Коцюбинського. Послухавши зразок, учні прагнуть знайти свої, самостійні асоціації. Під час виконання таких письмових робіт звучить відповідна класична музика, яка допомагає створенню словесних асоціативних образів, загострює чуттєве сприймання слова.

              Застосовуються і такі нестандартні форми, як уроки з розвитку мовлення з фарбами. Діти малюють музику, якщо вона звучить на уроці, або передають кольори своїх думок, які виникають у них, коли вони слухають уривки з прози або поезії. Такі уроки приносять і користь, і радість, розвивають творчі здібності старшокласників, знімають напругу, допомагають зібратися з думками, само організуватися.

              До нестандартних форм роботи звертаємося під час вивчення біографії письменника. Великий розвиваючий ефект дає урок „Стежинами життя письменника". Це огляд біографічної та критичної літератури. Виконують цю роботу ті учні, що поглиблено вивчають цю роботу, ті учні, що поглиблено вивчають певну тему; допомагає їм учитель та інші учні класу, які знають щось цікаве з даної проблеми. Назвемо також уроки-спогади, які вимагають великої самопідготовки , копіткої і напруженої праці. На цих уроках повторюються матеріал, який вивчався в попередніх класах, виступають з доповідями учні, які є консультантами з даної теми (заздалегідь вони розподіляються на групи, кожна з яких обирає собі творчість того чи іншого письменника для поглибленого її дослідження).

     Проводжу також  нетрадиційні уроки: мовний турнір, брейн-ринг, урок-змагання, урок-подорож, урок-вікторина, урок-дослідження, які  зацікавлюють учнів і підвищують рівень творчої діяльності при вивченні рідної мови та літератури, спонукають до використання суб’єктного досвіду.

      Особистісне  сприйняття навчального матеріалу забезпечується участю в роботі всіх учнів. Я широко залучаю до проведення уроків учнів-асистентів, які готують повідомлення історичного, біографічного, літературознавчого характеру, підбирають ілюстративний матеріал, коментують його. Дає відповідний результат і така форма роботи, як використання на початку вивчення теми табличок у вигляді „зачинених дверцят" (якщо учні з даної проблеми не знають нічого) і „напіввідчинених" (якщо їм вже щось відоме з того, що будемо вивчати). А значить, треба буде згадати, що вивчалося раніше, розвивається пам'ять, удосконалюється мовлення. На завершення теми кожен учень у себе на парті виставляє табличку відповідно до одержаних знань: якщо все засвоєно - „відчинені дверцята", щось залишалося незрозумілим -„напіввідчинені дверцята". Інколи виставляється табличка з „зачиненими дверцятами". Ось саме в цих випадках починається індивідуальна робота з учнями, які погано засвоїли тему. Бо без цього переходити до формування творчих навичок просто  неможливо.     Для  успішної творчої роботи учнів надзвичайно важливе створення оптимальних умов безпосередньо на уроці, співробітництво вчителя та учнів.

              Досвід упровадження особистісно зорієнтованого навчання доводить, що підготовку до групової роботи найкраще розпочинати з парної діяльності, коли учні виробляють уміння спілкуватися із собою, автором, текстом, один з одним (слухати, ставити запитання, відповідати на них, дискутувати, створювати спільні проекти тощо).    

             Коли учень наодинці з яким-небудь завданням, воно може виявитися йому і не під силу. А коли він у компанії, коли відчуває інтерес, дихання, потік думок партнерів, які допомагають йому впевнено дертися вгору, не боячись скрутити шию або бути висміяним, тоді будь-яке завдання виявляється не таким уже й страшним і неприступним. Невпевненість відступає! А цікавість, що підігрівається сусідами, служить відмінним паливом для подорожі за розумінням — подорожі, в якій учень знаходить себе.    

       Метод проектування сприяє формуванню самостійної, творчої особистості і є одним з інноваційних методів навчання.             

Переваги особистісно зорієнтованого навчання над традиційним:

v виховання пізнавального інтересу;

v створення позитивної мотивації навчання;

v формування глибоких, міцних і діючих знань;

v розвиток інтелектуальної сфери особистості;

v формування вмінь і навичок самоосвіти;

v розвиток пізнавальної активності та самостійності;

v формування соціальної компетентності

v     (співробітництво, робота в команді).

ВИСНОВКИ

    Особистісно орієнтований урок дозволяє вчителю разом з учнями здійснювати рівноправну  роботу з пошуку і відбору наукового змісту знання, яке підлягає засвоєнню. Тільки в цих умовах засвоєння знання не «знеособлене» (відчужене), а стає особистісно значущим, для чого необхідна   попередня   робота   вчителя   над  аналізом   (  самоаналізом)   уроку.  Орієнтація на особистість потребує від учителя запровадження методів, які спонукають учнів до активної діяльності, стимулюють розвиток мислення, уяви, викликають зацікавленість, позитивне ставлення до навчання.

   У результаті навчання за технологією особистісно зорієнтованого навчання учні:

Ø поліпшують навчальні результати;

Ø усвідомлюють позитивне ставлення до ефективної співпраці з метою розв’язання складних проблем;

Ø набувають умінь висловлювати та обговорювати власні ідеї, формулювати їх, позбуваються страху перед аудиторією;

Ø набувають вищої самооцінки, упевненості у власних силах;

Ø не бояться відповідальності за прийняття рішень, вчаться бачити альтернативу;

Ø краще ставляться до навчання та школи в цілому.

     Саме в умовах особистісно орієнтованого навчання відбувається становлення та розвиток таких важливих якостей особистості, як рефлективність, спонтанність, критичність мислення, вміння працювати з інформацією, спілкуватися та нести відповідальність за наслідки власних дій.

https://docs.google.com/presentation/d/1U7KapATIMmsEBwyG_c7tcdPNIO5PPU8rc1HfawD1_8k/edit#slide=id.p4